Мій блог

ЗАКЛИК ДО СПІВПРАЦІ З ПСИХОЛОГОМ 

 «Якщо людина не знає,

до якої пристані вона прямує,

 для неї жодний вітер не буде попутним»

Сенека

       Сучасний світ влаштований так, що люди в повсякденній метушні починають зневажливо ставитись до себе. Часто це призводить до виснаження фізичних і психічних ресурсів. Найбільш вразливою категорією є діти. Дитинство -  основа в формуванні людської особистості, коли своєчасне створення належних умов, правильна організація життя та виховання будуть запорукою повноцінного розвитку здорової від народження дитини. Підтримка і всебічний розвиток якостей, специфічних для дитячого віку, надзвичайно важливі, оскільки унікальні умови більше не повторяться, і набуте в цей період буде важко або й неможливо надолужити. Тому шлях до всебічного здоров’я починається з маленького кроку назустріч собі.

      Психологія - наука, що протягом  віків допомагала людині знаходити  вихід  із  найскладніших  ситуацій.     Головною метою діяльності психологічної служби нашої школи є забезпечення психологічного і особистісного розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу. Діяльність психологічної служби спрямована на створення психолого-педагогічних умов, які забезпечують духовний розвиток людини, її душевний комфорт, який є основою психологічного здоров’я. 

       Не залишайтесь наодинці зі своїми проблемами. Дозвольте  психологу  Вам допомогти, адже Ви  варті  того,  щоб бути  здоровими, успішними, щасливими.      

       Запам’ятайте, консультація у психолога  - це час, який належить тільки Вам!   Тут можна вільно висловлюватись, міркувати, поділитись своїми враженнями та почуттями,  аналізувати, ефективно  вирішувати  всі свої  життєві проблеми.

        На консультації у психолога Ви зможете зрозуміти, чому виникають складнощі та проблеми у Вашому житті, що є їхньою першопричиною,  як їх можна уникати або долати.

 

 Психолог допоможе:

·      навчитись знаходити вихід із кризових ситуацій;

·      повірити в свої можливості;

·      знайти внутрішні резерви;

·      розібратись у власному виборі.

       

На  консультації  у  психолога  Вам гарантовані:

-        конфіденційність;

-        повага;

-        допомога та  підтримка.

       

Пам’ятайте! Психолог  не дає конкретних  порад, не  ставить оцінку Вашим вчинкам.  Психолог використовує  свої  знання, щоб допомогти  Вам побачити  та  усвідомити причини своїх проблем та  шляхи  їх  вирішення.

Чекаємо на зустріч з Вами у кабінеті психолога.

ГРАФІК РОБОТИ

ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА.

Дні тижня

Інтервали робочого часу

З 800год. по 1200 год.

З 1230год. по 1630

Понеділок

Консультаційна робота

Організаційно – методична робота

Вівторок

Діагностична робота

Обробка результатів

Середа

Методичний день. Зв’язки з громадськістю.

Четвер

Корекційно – відновлювальна та розвивальна робота

Організаційно – методична робота

П’ятниця

Психологічна просвіта

Організаційно – методична робота

 

З 1200год. по 1230 год. перерва на обід 

Порадник  «Мотивація успіху».

1.Визнач для себе значення певного матеріалу.

Значення певного матеріалу стане тобі зрозумілим, якщо подумаєш, якої мети хочеш досягти, що можеш робити з цим і чи використаєш ти це для себе в майбутньому.

2. Визнач чітко свою мету і не відступай від неї!

Я вірю: ти впораєшся!

Якщо ти чітко знаєш, чого хочеш, бажання вчитися буде залишатися в тобі завжди. Крім цього, ти відчуєш, що бажання досягти ще більшого в тобі зростає.

3. Поділи свою велику мету на менші частинки.

Їх легше досягти. Коли ти успішно досягнеш маленької мети, у тобі прокинеться бажання досягти наступної. Адже ти це можеш! Так ти швидше прийдеш до своєї великої мети.

• Радій, коли тобі вдасться домогтися маленького успіху!

• Не засмучуйся, якщо з першого разу не вдасться. Спробуй іще раз!

• Знай: ти це можеш! Я вірю в тебе!

4. Спробуй знайти якомога більше причин, через які тобі потрібно досягти цієї мети.

Ці причини допоможуть тобі тримати курс на здійснення всього, чого ти хочеш!

5. Знай: бажання має виходити від тебе самого!

Але якщо ти хочеш учитися, щоб сподобатися вчителю, батькам або довести друзям, чого ти вартий, то використовуй додатково і це, щоб досягти своєї мети!

6. Не бійся просити допомоги!Знай, що тільки коли ти справді переконаний у правильності своїх дій, тоді досягнеш мети! Питай, якщо в чомусь маєш сумніви! 

Успіху тобі!

 

ПАМ’ЯТКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ САМОДОПОМОГИ ДЛЯ ВИМУШЕНІХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ.

     Вимушені переселенці – так ми називаємо наших гостей, що були змушені лишити свої домівки і все, до чого звикли.

      Переїзд у нове незнайоме місце із невідомою кінцевою датою повернення додому є стресом. Різні люди переживають стрес по-різному, але навіть найсильніші можуть виявити у себе симптоми пов’язані зі стресом.

Симптоми стресу:

· розлади сну: важко засинаєш, постійно прокидаєшся, вранці встаєш, не почуваючи, що відпочив, погані сни, що часто відображають події останнього часу, нічні жахи;

· розлади харчування: не хочеться їсти, чи навпаки не вдається насититися, їжа, здається, не має смаку;

· розлади уваги: важко концентруватися, постійно переключаєшся з одного на інше, важко завершити справу, що почав, важко всидіти на одному місці, навіть якщо вимагає ситуація;

· розлади пам’яті: спогади, що переслідують, «картинки перед очима» подій, які Ви пережили, вибіркове забування імен, слів, дат;

· емоційні труднощі: нічого не відчуваєш, чи навпаки настрій постійно і сильно змінюється, сльози на очах, пригніченість чи навпаки дратівливість, страхи, жах, агресивність, тривога чи сум.

      Якщо у Вас є один чи декілька із перерахованих вище симптомів, важливо розуміти, що це – наслідки пережитих подій, що травмують душу. ЦЕ НЕ ВАШ НЕДОЛІК, ВИ НЕ ВИННІ в тому, що з вами відбувається і ЦЕ НЕ СОРОМНО – ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ людини на екстремальні події, що загрожують життю.

Як допомогти собі або члену Вашої родини, якщо він має такі симптоми?

1. Звернутися до психолога школи.

2. Включитися в активну діяльність на новому місці. Чим більше Ви будете зайняті повсякденними справами – тим менше місця лишиться на тривоги та тяжкі переживання. Окрім того, Ви матимете куди подіти свою енергію та станете більш адаптованими до нових умов життя.

3. Малювати! Все що завгодно, як травматичні події, так і те що надихає, дає сили.

4. Скласти список ресурсів – того, що Вас підтримує, що допомагає, дає сили. Це можуть бути приємні заняття, рідні люди, колишні досягнення на роботі, приємні спогади.

5. Періодично звертати увагу на своє тіло: як ноги, спина, чи напружені м’язи, чи зручно Вам сидіти, чи тепло Вам. А після цього, зверніть увагу, як стоїте на землі, відчуйте максимальну опору, піклуйтеся про свій фізичний комфорт.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Ми разом!

Нам важливо, що з Вами відбувається!

Ми готові допомогти!

 

 

Поради батькам щодо психологічної підготовки дитини до школи

1.Будь ласка, запам’ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптаційного періоду є такі:

  - недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;

   - недорозвиненість мовлення;

 - надмірно емоційний характер спілкування з дитиною у сім’ї;

 - несформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки;

 - побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з   боку батьків.

2. Добре, якщо Ви зацікавите доньку чи сина школою, викличете бажання навчатися там.  Під час прогулянок покажіть їй споруду школи. Розкажіть про життя учнів.

3.  Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім’ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:

 - складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);

 - самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;

 - впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;

  - самостійно вести шкільний щоденник.

4.Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми.

5.Значну увагу приділяйте розвитку мовлення дитини, зокрема діалогічного. Частіше розмовляйте з дітьми, обговорюйте побутові “проблеми”, привчайте висловлювати власну думку, міркування. Учіть правильно розгорнуто відповідати на поставлені запитання, а також правильно формулювати запитання до інших людей. Ширше використовуйте мовні ігри – їх Вас навчать самі діти, лише покажіть, що Ви хочете пограти з ними.

6.Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчителька, побоювань з приводу того, чи буде дитина успішною у навчанні. Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

7.Завжди пам’ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від Вас, шановні батьки!

На рік – сій жито,

На десятиліття – сади дерево,

На віки – виховуй дітей.

(Народна мудрість)

 

Як підготувати дитину до школи

Чи готова дитина до школи? Віддавати її в школу в 6 років, або, може варто почекати ще рік? Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошколят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і папам не завжди легко.

Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.

Отже, спершу поставте своїй дитині наступні запитання. Якщо вона відповість на них без зусиль, то, значить, її психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальній середньо освітній школі.

Для дитини 5-6 років.

1. Як тебе звуть?

2. Як звуть твою маму, папу, сестричку, братика?

3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?

4. Зараз ранок, день чи вечір?

5. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?

6. Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три?

7. Скільки оченят у ляльки? А у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?

8. Що роблять віником, олівцем, ложкою?

9. Коли можна кататись на санчатах: взимку чи літом? Чому?

10. Коли можна купатися в річці: взимку чи літом? Чому?

11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?

 

6-7 років.

1. Назви своє прізвище, ім'я, по батькові.

2. Хто старший: ти чи твій брат, сестра?

3. Скільки тобі років? А скільки буде через рік, два роки?

4. Коли ти снідаєш: вранці чи у вечері? Обідаєш: вранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?

5. Де ти живеш? Де працюють твої папа, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?

6. Яка зараз пора року – літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так вважаєш?

7. Чому сніг буває взимку, а літом його немає?

8. Що робить листоноша, лікарка, вчитель? Хто лікує, а хто навчає?

9. Що більше – 8 чи 9; 5 чи 3? Порахуй від 6 до 9, від 5 до 3?

10. Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться справа / зліва від тебе в цій кімнаті?

11. Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?
    Не дивуйтесь, якщо питання вам здалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитя найрозумніше. Але інколи дитя не може відповісти на якісь з цих питань просто тому, що батьки не вважали за потрібне йому це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудове маля саме знає такі елементарні речі.

Якщо ж ваше дитя:

• кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим як сісти до столу;

• допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);

• може сам собі приготувати бутерброд, вдягнутися по погоді, зав'язати шнурки і шарф;

• вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри;

• здатний управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили);

• вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);

• має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);

• вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє вічлевість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);

• дотримується певного режиму дня;

• ставить питання і завжди вислуховує відповіді;

• прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання,

 

тоді вітаємо! Ваше дитя має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам'ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем в школі.

Рекомендації для батьків щодо попередження психоемоційних розладів у дітей.

 

1. Забезпечити дітям здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів).

2. Забезпечити нормоване фізичне навантаження.

3. Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.

4. Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп’ютером.

5. Контролювати зміст телепрограм, дисків, відеоігор, книг та журналів.

6. Заборонити лихослів’я у домашньому колі.

7. Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.

8. Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.

9. Розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.

10. Підвищувати авторитет батьків у сімї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.

11. Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.

12. Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

13. Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

14. Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.

15. Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

 

 

ПАМ’ЯТКА

для дітей, що потрапили у складну життєву ситуацію,

або для тих, кому погано…

 

1.     У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших дітей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

2.     Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3.     Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.

4.     У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.

5.     Поширеною помилкою є очікування, що інші здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

6.     У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

7.     Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

8.     Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку.

9.      Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль.

10.                   У жодному разі не вдавайся до спроби приховати, або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

11.                  Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя.

 

 

Інформація щодо діяльності «гарячих ліній» та доступу до їх послуг:

·         Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми – 527

·         Гаряча лінія з протидії насильству – 116-123, 0-800-500-335

·         Дитяча гаряча лінія – 116-111 (цілодобово), 0-800-500-225 (з 12.00 до 16.00)

·         Гаряча лінія з протидії булінгу – 116-000

 

ВИХІД ЗАВЖДИ Є!